Один з головних аргументів тих, хто ностальгує по радянському минулому (або наслухався розповідей бабусь) – «безкоштовна» та «якісна» радянська медицина.
Про реальну якість медичного
обслуговування у СРСР можна судити навіть зараз, глянувши на зуби тих, кому
пощастило народитися і жити в СРСР.
Вірніше, на їхню відсутність. На
моторошні коронки радянського виробництва та установки. Радянське
стоматологічне крісло було схоже на крісло для тортур в Гестапо. Тільки гестапівське трохи акуратнішими
буде. Ті, хто жив в СРСР підтвердять:
безкоштовні радянські пломби випадали із зубів через тиждень, під час жування
«іриски».
Радянські бормашини
почали випускатися на єдиному в СРСР Казанському заводі наприкінці 20-х років
минулого століття й за наступні 60 років не піддалися жодним удосконаленням
окрім підвищення потужності двигуна. Нерви в зубах убивали миш’яком. Ага, тим
самим, з романів Агати Крісті про вбивства багатих тітоньок. Бували випадки,
коли пацієнти дійсно отримували важкі отруєння. Знеболювання здійснювалося за
допомогою украй шкідливого для здоров’я новокаїну, від якого в усьому
цивілізованому світі відмовилися ще перед Другою світовою.
А психоневрологічні диспансери, зовнішнім виглядом схожі на в’язниці ХІХ століття? І у звичайних лікарнях кухарки крали продукти, варганячи для пацієнтів якусь баланду типу манного супу, а в «психушках» хворих обкрадали взагалі нахабно.
А пологові будинки? Це ж
морок, жах і страхіття, від якого досі здригаються жінки, яким доводилося
народжувати в 60-70-ті роки минулого століття. Дитяча смертність у пологових
будинках СРСР була ушестеро вища за показники країн Європи та Північної
Америки. У 1976 році коефіцієнт смертності немовлят склав 8,6 на 1 тисячу.
Дійшло до того, що публікацію цієї статистики було заборонено. І це ще не
беручи до уваги підтасування та фальсифікацію, коли, наприклад, дитина помирала
після пологів, а її оформлювали як мертвонароджену.
І пологові будинки це
лише верхівка айсберга. Бо радянська
«безкоштовна медицина» фінансувалася, як тоді казали, за «залишковим
принципом». Що це за принцип такий? Гроші в першу чергу йшли на виробництво
танків, гармат, літаків, ракет і атомних підводних ракетоносців. А то, що за-ли-ша-ло-ся
- йшло на медицину, освіту та інші типу «безкоштовні» штуки для народу.
У результаті радянська
медицина була бідна. Навіть не так –
злиденна. Вона забезпечувала пацієнтів мінімумом найпростіших ліків і послуг.
Не тому медикаменти були в СРСР дешеві, що рідна радянська влада турбувалася
про населення, а тому що якісних і, відповідно, більш дорогих, не було. Тут теж
правив бал Його Величність Дефіцит. Образно кажучи, принцип лікування в СРСР
ґрунтувався на трьох «А» - аспірин, анальгін, амідопірин. Звісно, це гіпербола,
але зовсім недалека від істини.
«Нутрощі» радянської «Швидкої допомоги» на базі УАЗ-450А, знаменита «Буханка». Будь-який західний лікар з панічним лементом утік би, побачивши цей «аскетизм». Пара брезентових нош і… все. А де апаратура для реанімації та підтримки життя? А замість неї набудували більш ніж 200 атомних підводних човнів середньою вартістю мільярд доларів кожен.
А щодо «безкоштовності»… У 1980 році середня зарплата в СРСР – 242 долари, а в США – 1042. Тобто через низькі виробничі розцінки радянським робітникам не доплачували 4/5 їхньої реальної зарплатні. А ціни в СРСР були удвічі вищими ніж в США. От за ті гроші, що у радянських людей комуністична влада вилучала, вона нібито забезпечувала «безкоштовність» медицини. І не лише її.
До речі, в СРСР за операцію хірургу треба було «дати на лапу». Бо в нього зарплата 140 рублів, або 118 доларів США. І санітарці треба було 5 рублів дати, бо вона судно з-під вас виносила, а зарплата у неї – 70 рублів, приблизно 2 тисячі гривень станом на зараз. От і несли пацієнти, грошима і «натурою».
Так що не було у тій медицині радянські нічого гарного, не зітхайте за нею.
Не зітхаємо) Всьому свій час. В плані рівня розвитку медицини. Але для порівняння, хоча б показали світлину американської швидкої 60-70 років. Та привели приклад, скільки коштувала американському пацієнту операція навіть невеликого рівня складністі. Наприклад той же апендицит або видалення жовчного міхура.
ОтветитьУдалитьПро стоматологію вже не кажу. Бо точно знаю , що мій родич в квітні 2016 року (не 1980 щоправда, але все ж таки) заплатив в Нью Йорку за видалення зуба 320 вічнозелених.
Ще з особистого. Про радянську медицину. Не знаю що там пан автор давав на лапу в 1970х роках хірургам. Але те через що пройшов особисто я та мої близькі. Матері моїй в 1982 році досить складна операція на щелепі - Харківська обласна залізнична лікарня - ніхто не брав та не вимагав ні копійки.
У мого брата в Луганську в 1981 ,або 82 - напад апендициту - теж повністю безкоштовно. Мою дівчину в лютому 1984 забрала швидка прямо з лекції в виші - теж апендицит - ніхто про гроші навіть не згадував.
Ну а щоб полити бальзам на душу шановного пана автора, знову ж таки з особистого. У 1983 році мій троюродний дядько робив офтальмолагічну операцію в Одесі в інституті ім.Філатова. Коштувало це йому 1500 карбованців. Радянських.Поруч я не стояв , але з його слів заплатив він офіційно. До речі стовідсотковий зір у нього до сих пір. Незважаючи на інші хвороби.Вже пішов чолов'ягі 9 десяток. Це відносно "якості" радянської медицини.
PS. Скільки коштує зараз така операція - навіть згадувати страшно.
А ось апендицит- мінімум10-12 тис. Жовчний міхур - 16-18 . При середній зарплаті близько 12 тис. Багато налікуєтесь? А ще комуналку платити треба, бо газ відріжуть. А тоді лише залишається хіба що портретом Бандери на стіні грітися та "Славою Україні "
Людина в СРСР могла після відвідин терапевта, зразу лягти в лікарню не заходячи додому, а зараз спочатку додому за постіллю а потім в банкомат за грошима, після першого обходу лікаря з таким нехилим списком в аптеку так що не треба порівнювати х..р з пальцем, горе авторам
ОтветитьУдалитьАвтор дебил
УдалитьПрожив 25 років при СРСР і можу повністю погодитися з автором. Зокрема відвідинами стоматологічного кабінету у радянській поліклініці.
ОтветитьУдалитьЯ дуже любив солодке, внаслідок чого стоматологічний кабінет для мене став дуже звичним явищем, але це явище було подібне до тортур.Все як описує автор: повільні і недосконалі бормашини, неякісні матеріали для пломб,новокаїн, а трохи згодом(це вважалося неабияким удосконаленням)-лідокаїн для знеболення. А бачили б ви інструменти для видалення зубів, а я не тільки бачив а і відчув це на собі, коли мене тримали двоє санітарок, а лікар молотком і зубилом вибивав зуб і це після новокаїнової дози. Так, грошей не взяли, але взяли дефіцитним посудним набором, бо тоді був дуже поширений дефіцит товарів,існував т.з. блат.І так було всюди, а особливо у медзакладах.У моєї матері був високий тиск і вона часто лежала в лікарнях і без грошей або без дефіциту туди не потикайся якщо хочеш одужати, бо покласти тебе покладуть, а от лікувати тебе будуть тільки анальгіном, або щось в цьому плані.
Так що я вдячний автору за правдиве висвітлення фактів нашої недавньої історії.