ПРО ҐАРЕТА ДЖОНСА ТА "НЕДОРОГЕНЬКИХ"

29 березня 1933 року британський журналіст Ґарет Джоунс опублікував репортаж про Голодомор в Україні - знаменитий прес-реліз, який був надрукований багатьма газетами, зокрема «New York Evening Post» та «Манчестер Гардіан».

Негайно його почали цькувати. Проти нього виступив сам Бернард Шоу, котрий перед тим їздив в СРСР, жер ікру в «Метрополі», їздив на екскурсії, бенкетував з комуністичними бонзами, упиваючись вірменськими коньячками і ніякого Голодомору не помітив.

Проти Джоунса виступили голова московського бюро газети «Нью-Йорк Таймс», лауреат Пулітцерівської премії Волтер Дюранті та американський кореспондент «Юнайтед Пресс» Юджин Лайонс.

Причому обидва вони знали що Ґарет Джоунс правий. Але звинуватити Джоунса в брехні їх умовив заступник завідувача Відділом преси та інформації Народного Комісаріату Зовнішніх Справ Костянтин Уманський, котрий за принципом «ти мені - я тобі» оголосив, що ті, хто підтримає Ждоунса не отримають акредитацію для висвітлення судового процесу у «Справі Метро-Вік». І вони погодилися, тим паче, що халявна московська горілка та балики були такі смачні.

Лайонс пізніше зізнався що його більшовики купили:

«Ми визнали цього чортового Джонса брехуном, хоча й в обтічних фразах, щоб заспокоїти свою совість. Потім, коли з брудною справою було покінчено, хтось послав за горілкою і закускою, Уманський приєднався до святкування, і вечірка тривала до ранку».

Це аби ви, друзі, знали чого вартують їхні знамениті «журналістські стандарти». Бо пізніше, під час Другої світової, журналістам США ба Британії було заборонено писати про Холокост і вони слухняно ту неофіційну заборону виконували. І на сьогодні теж практично нічого не змінилося.

«Недрогенькі» - це не українське породження. Таких у світі переважна більшість. А таких, як Ґарет Джоунс - одиниці і вони довго не живуть.

Не прожив довго й він. Ґарет Джоунс був викрадений радянськими спецслужбами наприкінці липня 1935 року під час подорожі Внутрішньою Монголією і застрелений 12 серпня напередодні свого тридцятого дня народження.

Лайонс дожив до 86 років, Дюранті - до 71...

P.S. І поки продовжується цей безжальний і безглуздий у своїх масштабах карантин - є час і можливість почитати цікаву книгу. Пропоную електронні версії своїх історичних розслідувань.

Про те, що приховують від нас професійні історики і чому вони це роблять. Про найпотаємніші сторінки минувшини українського народу. Справжні історичні детективи про таємні змови й заколоти; про фальшивих героїв, справжні подвиги та оббреханих лицарів. Про те, як Кремль фальсифікував минуле нашого народу та історію власної держави...

Замовити ці книжки можна тут: https://pavlopraviy.blogspot.com/2018/10/blog-post.html…

Ну, а якщо Вас не страшить розкручний, мов Зеленський у 2019-му коронавірус, і ви не боїтеся відвідати Нову пошту - класичні паперові книги (автограф гарантується) можна замовити - попередньо ознайомившись з коротенькими анотаціями - тут: http://pavlopraviy.blogspot.com/2019/03/blog-post_16.html