МОСКОВСЬКИЙ АГІТПРОП І ЗОНА БРЕХНІ

 

Існує просто брехня. Існує реклама. А є ще абсолютна, еталонна брехня – московська пропаганда.

Якщо послухати або почитати те, що вона видає, складається стійке враження, що Москва протягом усього свого існування або від когось захищалася, або когось захищала. І цей захист неодмінно закінчувався одним: захопленням чужих земель.

Протягом 1853-1859 років було захоплено Туркестан (так тоді називалися землі Середньої Азії) під гаслом «А то їх захоплять англійці» хоча англійці ні планів ні намірів таких не мали. У 1876 році Росія мала намір захопити Константинополь. Але прямо напасти не наважилася й нацькувала на Туреччину сербів. На ту війну цар-батюшка послав більш ніж 3,5 тисячі «ихтамнетов» на чолі з сотнями офіцерів, які терміново «пішли у відпустку». А потім вже кадрова російська армія виступила «на захист братів-слов’ян» хоча саме Сербія, підштовхувана Росією, першою оголосила Туреччині війну.

У 1939 році Москва в союзі з нацистами захопила половину Польщі. І знову усе те подавалося, як «захист братів-слов’ян» - про це писано-переписано. Пропаганда малювала радісну картину як тому «захисту» раділи українці та білоруси Польщі. Щоправда, жодної світлини тієї радості чомусь не зберіглося. Тому радість довелося намалювати у буквальному сенсі – на агітаційному плакаті.

У тому ж 1939 році товариш Сталін на території СРСР таємно організував «уряд» Фінської Народної Республіки на чолі з членом Політбюро ВКП(б) товаришем Отто Куусіненом, який 20 років сидів у Москві й вже давно забув фінську мову. ФНР мала власне «військо» з числа червоноармійців фінської та карельської національностей. Його основу склала перевдягнена у захоплені під час війни з Польщею однострої Війська Польського радянська 106-а гірсько-стрілецька дивізія.

І коли вже все було готово до захоплення чужої землі, нібито фіни обстріляли радянську військову частину. Негайно московська пропаганда вибухнула «яростью благородной». Газетні заголовки тих часів «Наглая провокация финской военщины», «Не бывать врагу на нашей земле!»

Пропаганда подавала все так, нібито крихітна Фінляндія, армія якої мала аж цілих 30 танків, прагнула захопити увесь Радянський Союз…

Таких «визвольних походів» можна нарахувати сотні. Останній – Україна. Колись радянські газети називали Румунію «боярською», Фінляндію і Польщу – «фашистськими», Британію «імперіалістичною», Японію «імперіалістичною», Лише Москва була «д`Артаньяном». Зараз не змінилося анічогісінько. Україну московська пропаганда ніяк інакше як «фашистською» не називає.

Після 2014 року зараз новий виток тамтешньої пропаганди. Вони планують перетворити війну «гібридну», що ведуть проти України на «справжню». Привід? Просування НАТО на Схід та спорудження нових військових баз альянсу в Болгарії, Румунії, Польщі, Литві. Москва вимагає неможливого: порушення НАТО одного зі своїх базових принципів «відкритих дверей». Москва вимагає письмових гарантій того, що Україна ніколи не стане членом НАТО й на її території ніколи не буде іноземних військових баз.

Московська пропаганда повертає усе таким чином, що буцімто Росія є жертвою; що вона змушена захищатися. Звісно ж шляхом наступу на Україну. Московська пропаганда чомусь не говорить про те, що і бази НАТО, і посилення військової присутності США у Європі є прямим наслідком анексії Криму, що його перетворено – як полюбляють висловлюватися російські генерали – на «непотопляемый авианосец». Цей «авіаносець» США або Британії не загрожує. Він загрожує Грузії, Туреччині, Болгарії, Румунії, Польщі, Україні. Які змушені звернутися про допомогу до НАТО. Не було б анексії Криму – не було б американських баз у Польщі. Ось про що мовчить московська пропаганда. Вона перевертає навпаки причинно-наслідкові зв’язки.

До речі, не зайвим буде нагадати, що Крим у 2014 році Росія захоплювала під гаслом «А то його захоплять американці». Нічого з історії не нагадує?