БІЙЦІ НЕВИДИМОГО ФРОНТУ

 

Найнебезпечніший ворог той, хто ховає своє обличчя. Носить маску і навіть форму твоєї армії. Такі люди називаються шпигунами. Їхнім завданням є не лише добувати секретну інформацію, але й проводити диверсії, саботаж, організовувати провокації – усе, аби дезорганізувати систему державного управління противника. Надзвичайну користь шпигунів відзначав ще знаменитий Сунь Цзи у своєму трактаті «Мистецтво війни».

Не секрет, що і в Україні чимало тих, хто, перевдягнувшись у вишиванки та проголошуючи зовні правильні гасла, об’єктивно працює проти держави, усіляко намагаючись її розхитати. Візьмемо хоча б вікопомне «народовладдя» - слово красиве й правильне, проте за ним ховається черговий «проект», керований спецслужбами противника. Знаходячи наївних і навіть патріотичних, але не надто розумних осіб, яких ще Ленін називав «Корисними ідіотами», агентура залучає їх до створення «паралельної влади», альтернативної державним органам та органам місцевого самоврядування, що їх закріплено у Конституції України.

Під красивими патріотичними назвами «Конституційна колегія українського народу», «Всеукраїнський національний конгрес», «Багнет нації» тощо ховається звичайна група екстремістів, яка, обманюючи радикальну патріотичну молодь, та використовуючи певні проблеми на місцях, грають на почуттях невдоволених та ображених. Під гаслом «народовладдя» вони пропонують фактичну анархізацію суспільства. Вони не визнають державних органів влади й саму Конституцію України, прагнучі перебрати на себе владу спочатку на місцевому рівні, а далі й спробувати повалити державну владу.

Усе це не нове. Усе це апробоване ще на Донбасі. ЛНР та ДНР з’явилися не у 2014 році. «Донецьку Республіку» було створено за активної участі того ж Пургіна ще 9 грудня 2005 року. Теж під гарними гаслами про самоврядування, народовладдя тощо.

Так і з нинішнім «народовладдям»: в м. Києві 7 грудня 2020 відбулося т. з. «Перше робоче засіданні Конституційної колегії українського народу», на якому керували дніпряни Анатолій Балахнін, Микола Лукашов; кияни  Микола Томашевський, Вишьян Марків та інші «активісти». Конституція та державний устрій України їм, бачте, не подобається. А вже 21 грудня ми бачимо ті самі обличчя на  «Всеукраїнському національному конгресі». Захід не дрібний – 120 делегатів та «гостей» практично з усіх регіонів України.

І почалося. Спроби заснувати «паралельні» органи влади рахуються вже десятками. Найвідоміша – заснування 18 особами за прямої й безпосередньої участі «гостя» з Дніпра пана Балахніна «альтернативної» міської ради у Хмельницькому. Там українські правоохоронці виявили пряме керування «процесом» з боку російських спецслужб та зв'язок з відомим проросійським агентом Шарієм, співвласником (подейкують, що справжнім хазяїном та спонсором її є путінський кум Медведчук) однойменної партії.

 На жаль, через те, що досі затягується процес заборони партії Шарія, дехто почувається безкарно. Це ненадовго, бо цього суб’єкта, який за московські гроші керує процесом «народовладдя» зі своєї вілли в Іспанії, нещодавно Департаментом міграції Литви позбавлено статусу біженця й він змушений буде покинути Євросоюз, перетворившись там на Persona non grata. Почалася перевірка щодо отримання ним коштів від російських спецслужб.  А там і українське повільне правосуддя дотягнеться до його партії. Проте все ще є охочі (причому й серед місцевих політиків) здобути собі дивіденди на участі у сумнівних проектах.

Проте слід знати: далеко не усі, хто, одягнувши вишиванку, торочить про «народовладдя», піклується про народ. І Шарій тут не головний – він лише обличчя, такий собі зіц-голова, старигань Фунт з «Золотого теля». Ниточки тягнуться до путінського кума, а через нього – до Москви.