ПРО "ЧОРНУ РАДУ" АБО "НАРОДОВЛАДДЯ" ПО-МОСКОВСЬКИ

 

Інформація для роздумів. Чітка історична паралель, яку не може не побачити нормальна людина. Її навіть дурень здатен помітити.

27 червня 1663 року невдоволений гетьманом правобережжя Павлом Тетерею народ Лівобережної України зібрався на Чорну раду. Усе виглядало так, ніби це ініціатива «знизу», але насправді усім керували з Москви.

Поміж трьох кандидатів на гетьмана Лівобережжя народ обрав московського ставленика Івана Брюховецького, який обіцяв різноманітні «ніштяки». Той негайно почав сварку з Павлом Тетерею та Дмитром Дорошенком, за якими була Правобережна Україна.

Ситуацією скористалися Москва, Варшава та Стамбул, які почали підсилювати владу в контрольованих ними прямо або опосередковано частинах України. Усі гетьмани, яких начебто обрав народ, були фактично ставлениками або московитів, або поляків, або турок.

До чого це все? Зараз також певні сили з-за меж нашої держави намагаються розхитати ситуацію. Через невдоволення народу, часто провоковане контрольованими ЗМІ, купленими з тельбухами блогерами та продажними політиками прагнуть спровокувати нову Чорну раду, або багато-багато місцевих невеличких «чорних рад». І порвати Україну на шмаття.

Найбільш відомим проектом є небезпечна і абсолютно незаконна авантюра під назвою «Народовладдя». Про це багато говорилося й писалося – купка агентів Москви або «корисних ідіотів», як подібних людей називав свого часу товариш Ленін намагаються створювати в країні «паралельну владу». Від «альтернативних» сільських рад до «народних» міських і в перспективі паралельних органів державної влади.

Так було в 2014 році у Луганську і Донецьку. Тоді теж маленькі місцеві «чорні ради» на мітингах обирали «народних» начальників міліції та «народних мерів». Які насправді були креатурою російських спецслужб.

На жаль, дуже багато дійсно патріотичних людей потрапляють у цю пастку. Бо виглядає зовні все красиво, і агенти Кремля не кричать про те, що вони агенти, а кричать, що вони патріоти України й хочуть лише добра. Як Шарій, наприклад. Або путінськй кум Медведчук.

До слова, проект «Народовладдя» намагаються не лише з Кремля використовувати. Є ще й патріотичні політичні сили, які діють за дуже сумнівною тактикою «ми використовуємо ресурси ворога на благо»; є кілька українських олігархічних груп, які проводять власну політику. Точно як у 1663 році. Тоді теж і Брюховецький, і Сомко, і Золотаренко вважали, що вони не зрадники, а патріоти; що лише він один бачить що правильно, а решта неправі. Були й такі, хто в тому хаосі прагнув набити собі кишені. Ці особливо на патріотизм напирали.

Після кількох років війни з Павлом Тетерею та Іваном Дорошенком обраній на Чорній раді гетьман Брюховецький, який колись обіцяв народу молочні ріки, раптом усвідомив, що якось непомітно реальну владу втратив. Що замість нього усі важливі питання вирішуються у Москві, яка почала народ грабувати. А потім московська влада, навіть не поставивши Брюховецького до відома, уклала з поляками Андрусівску угоду про поділ України.

Тоді він порвав з Москвою й уклав союз з Туреччиною та Кримським ханством. І запропонував гетьману Правобережжя помиритися та об’єднатися. Та не сталося: 16 червня 1668 року Брюховецького було схоплено й буквально розірвано розлюченим натовпом. Тим, який 5 років тому обрав його на Чорній раді. Сталося це за підбурювання Дорошенка, який Брюховецькому не довіряв.

А Україну було розірвано на шматки. Трагедія ця відома в історії під назвою «Руїна». А правнуки тих, хто запроваджував «народовладдя» на Чорній раді 27 червня 1663 року перетворилися на кріпаків.

Така ось історична паралель, друзі. Думай…та. Якщо, звісно, є чим.