"ПО ПРИКОЛУ"

 

За останніми соціологічними опитуваннями 2% українців, які визначилися зі своїм вибором та точно пішли б голосувати зробили б це на користь партії Шарія. 

Того самого Шарія, якого переслідує Феміда Нідерландів за педофілію. Того самого, якого влада Литви позбавила статусу біженця та оголосила персоною нон ґрата за прокремлівську діяльність. Того самого, якому українські правоохоронці оголосили підозру за статтею про державну зраду і порушення рівноправності громадян. Того самого, який нині мешкає на віллі, придбаній на гроші російських спецслужб.

Два відсотки це багато чи мало? Це, друзі, приблизно 600 тисяч голосів. Увесь склад Збройних сил України нараховує нині 246 тисяч осіб включно з головнокомандувачем.

Найсумніше і найнебезпечніше те, що більша частина тих, хто підтримує Шарія, уяви зеленої не має хто він і що він. Про те, що за ним стирчать вуха російських спецслужб та путінського кума Медведчука. Про те, що він давно й віддано служить Кремлю. Вони голосують «по приколу». Адже це так «прикольно» - червоні кульки й красиві та зовні правильні заклики про «мир-дружбу-жуйку», проти всього поганого за все гарне.

Так само не відають, що коять ті, хто готовий взяти участь у такому собі проекті «Народовладдя». Уже сама назва приваблює. Особливо радикально налаштованих осіб, яких пропаганда одразу з кількох боків переконала, що державна влада в Україні погана і її треба міняти. Не через вибори, а… радикально. А слово «Народовладдя» таке красиве. Романтичне.

Але по факту, якщо хто не знав, проект «Народовладдя» має за мету створення паралельних органів влади. Від селищних до державних. Як, наприклад, у Хмельницькому, де півтора десятки «активістів» створили власну «міську раду». Це абсолютна копія дій сепаратистів т. з. ДНР та ЛНР у 2014 році. Там теж усе починалося зі створення під чуйним керівництвом російських чекістів «народних» органів влади під проводом «народних мерів» і навіть «народних» начальників міліції.

Щоправда у Хмельницькому та в інших місцях, де намагалися просувати «народовладдя», російськими «триколорами» не вимахували і «Путин прийди» не кричали. Там красиві гасла були. В тому числі про патріотизм. Напевне далеко не усі обмануті учасники «народовладдя» знали, що особи, які керували процесом у Хмельницькому, мали карти російських платіжних систем. І що ці ділки тісно пов’язані з… так, саме з Анатолієм Шарієм. Який і є куратором цього проекту. А якщо знали – не виявляли жодної тривоги, бо цей паночок такі гарні красиві гасла промовляє, а ще червоні кульки. Прикольно…

Насправді за усім цим стоїть стратегічна мета – розхитування політичної, економічної, соціальної ситуації в державі, максимальне її послаблення, провокування анархії та сепаратизму. До речі, у «народовладді» уже змінювали навіть державні символи України, зокрема прапор й відкидали її Конституцію.

Українська судова система недосконала і неповоротка. Лише через це партія Шарія поки ще не заборонено. Лише через це «народовладдя» Шарія ще не оголошено екстремістською організацією, що працює на ворожі спецслужби. Але це неминуче. І буде щиро жаль тих, хто піддався на хитру розумну агітацію, яка розроблялася кращими психологами спецслужб однієї дуже недружньої – скажемо так – держави. Ворожі шпигуни косовороток не носять – вони все більше у вишиванки українські рядяться: «Бережіться лжепророків, які приходять до вас у овечій одежі, а всередині є вовками хижими» (Матф., 7, 15)

Це слід знати й пам’ятати також тим «місцевим» політикам, які прагнуть влади. Для цього існують законні методи. Це слід знати і пам’ятати «місцевим» бізнесменам, які, нишком фінансуючи подібні проекти, прагнуть половити рибку у каламутній воді – може закінчитися печально. І тут за великим рахунком навіть не у статті 109 Кримінального кодексу України. Подивіться на ДНР-ЛНР. Хтось хоче такого?